Крафт-виробництво – вигоди для покупця

Попри те, що крафтове виробництво - явище з кількасот річною історією, в наших реаліях це досить новий (вірніше – давно забутий) термін, який часто-густо потребує тлумачення.

Отже, за означенням - крафт (від англ. “craft” – ремесло) – це дрібне виробництво, що базується на переважно ручній праці. Поділ праці – практично відсутній. Власники справи володіють всіма аспектами виробництва.  

Тобто – такий собі малий бізнес. Ковалі, гончарі, теслі, столяри, різбярі складали значний прошарок українських ремісників споконвіку. Аж поки не прийшов Совєцький Союз і поділив всіх на робітників і селян, попутно відібравши саме право на власну справу. І поки протягом 70-ти років у нас будували комунізм, світ змінювався в геометричній прогресії. Автоматизація виробництва, посилення конкуренції, загальні тенденції глобалізації – здавалося б, що на цьому тлі перспективи малого бізнесу аж ніяк не райдужні. Проте, він не лише вижив, але й затвердився, як основа сильної економіки.

Що ж вирізняє крафт як справу і які переваги вона має? Давайте з’ясуємо (на прикладі варення, звісно)

Крафт – це справа за покликанням. В ньому можливо бути успішним лише за умови, що справа тобі до душі. Відтак і результати праці, виконаної з любов’ю, є якнайкращими.

•          Зазвичай це комерційна реалізація (монетизація) досвіду, набутого в якості хобі протягом тривалого часу. Хтось вишивав, хтось малював, ми – займались кулінарією, і одного дня зрозуміли, що «основна» робота приносить гроші, але більше не приносить задоволення. А хочеться і того, і іншого )
•         Відтак, ми робимо те, що нам подобається і з того, що нам подобається. Оперуємо невеликими партіями сировини. Зранку купили, за день переробили. Власне, задоволення починається на цьому етапі: «Яка у Вас гарна полуниця! Самі вирощуєте? А де? А як? … Скільки з мене? Дякую. Гарного Вам дня!».  Їдеш додому і тішишся, - знайшов те, що шукав. А як не знайшов гарної полуниці, то завжди можна знайти перфектну черешню чи чорницю.
•           Ми шукаємо таку ж саму «домашню» сировину.  «Ідеальне» яблуко, яке важить 400 грам і лежить не втрачаючи форми до весни, насправді мало ще б світитися ночами. Саме така специфіка сучасного агробізнесу – дуже-дуже великий простір для зловживання «хімією».
•           Далі – все вручну. Перебрати, почистити, помити… Жодна машина так якісно з цим не впорається. На заводі ж дефекти сировини досить просто замаскувати – перетерти, пересолодити… Сезон свіжих фруктів\ягід дуже швидкоплинний, тому в промисловості нормальною практикою є виготовлення варення з замороженої сировини. Абрикосовий джем виготовлений в Україні в січні місяці. O, really? Так!
•           Коли потрібно зберегти початкову форму сировини, варіння маленькими партіями – єдиний вихід. У великих ємностях ніжні ягоди просто розчавлюються під своєю ж вагою.
•           Ідеологія крафтового варення заперечує будь-які хімічні «покращувачі», предметом дискусії можуть бути хіба пектин чи агар-агар (навіть попри своє натуральне походження), в досить рідкісних випадках.
•            Дотримання чистоти, санітарних норм є “as must”. Ну а як по-іншому? Зроблено вдома (але коли доростемо до власного цеху, буде так само)

Тепер про недоліки. Так, вони є. Вірніше – він. Один - це ціна. Крафтові речі не можуть бути дешевими. Здешевити можна лише шляхом компромісів, а їм тут не місце. Інакше перестане подобатись те, що робиш. Не стане любові, не стане магії. І, як кажуть у Львові: "ніц з того не вийде".